Церква

ДУХОВНІСТЬ СЕЛА КОНОПНИЦЯ

Споконвіків для українців основою духовності була віра в Бога.

Духовні цінності займали високий рівень у відношенні між людьми. У селі Конопниця завжди панувала атмосфера пошани, працелюбності, толерантності, доброзичливості, гостинності одне до одного, мається на увазі між сім»ями, родинами та сусідами.

Береглись традиції і звичаї, які передавались з покоління в покоління. Духовного храму у с. Сопілка (Фуярівка) – Конопниця не було, але парафіяни, віруючі відвідували храм Івана Богослова в селі Зимна Вода, де проводив служіння о. Тишкун. Це був спочатку костел Святої Катерини, цей костел був збудований єзуїтами. Зараз це діюча церква, пам»ятка архітектури ХУІІ століття, яка збереглася до сьогодні у своєму первинному вигляді. Це історія в минулому де мешканці села Конопниця мали можливість відвідати духовний осередок.

Давайте повернемось у наше село і нагадаймо мешканцям, що посвята каменя під будівництво храму УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці відбулася 20 вересня 1992 року.

Була створена ініціативна група, де секретарем цієї групи була на цей час вчитель початкової школи села Конопниця – Малашняк Святослава Федорівна. Очолювала ініціативну групу Сич Парасковія Олексіївна. Активісти села, активно включалися у будівництво храму, а це були : Мерцало Христина,Герчак Михайло, Герчак Ярослав, Марко Стефанія, Малашняк Петро, Козак Василь, Малюга Іван, Кавецький Іван, Паньо Мирослав, Юськів Василь.

Найбільшої подяки заслуговує мешканка села Сич Параскевія Олексіївна, яка на той час була обрана головою сільської ради (5.02.1995 р.) з її ініціативи у 1991 році активно розпочалась підготовка щодо будівництва храму УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці.

Перша Архиєрейська Божественна літургія в урочистій атмосфері була відправлена 7 січня на Різдво 1996 року. Проводив Божественну літургію о. Роман Луковський.

З своїм архітектурним вирішенням храм вписався в житловий масив і став окрасою , мешканці села Конопниця пережили особливе піднесення при освяченні УГКЦ.

Будували храм поступово. В останні місяці перед освяченням на території храму працювало найбільше робітників, треба сказати, що найбільше долучились до споруди храмової меценат Герег Іван Дмитрович, саме за його організаціїа, керування та планування, наш храм виріс ,як грибочок.Ну і, звичайно нічого б не було, якби не мешканці села, які фізично працювали, долучались коштами, жінки годували робітників. Все робилось для того ,щоб ми у своєму селі мали де помолитись і попросити в Бога ласки для села , для дітей і для самих себе. Люди говорять про Бога, що Він живе на небі. Говорять також і те, що Він живе в людині. І те й інше правда. Він і на небі, тобто у нескінченому світі, і в душі людини.
Таким чином Бог є та суть життя, яку людина усвідомлює у собі і пізнає у всьому світі як бажання блага і здійснення його.
А зараз назвемо архітектора храмового проекту УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиця, ним був Ігор Подоляк. Мешканці оповідали, що пишаються оригінальною сучасною архітектурою, яка являється домінантою ландшафтної забудови села.

У розмові в сільській раді цікаві думки линули із уст секретаря ради Галини Садової, яка сказала, що усі доброчинні можливості села було залучено до будівництва храму.

Жителям села варто буде знати і пам»ятати – виконробом Святої забудови, який доклав багато зусиль це Гірський Михайло Олексійович, а першим старшим братом храму Різдва Пресвятої Богородиці був Смолин Дмитро, а церковним касиром Стефанія Марко.

Варто наголосити і розповісти мешканцям, що велику лепту внесли подальші
старші брати : Василь Козак. За його керуванням завершувалась будова храму, його внутрішнє наповнення. Потім його замінив Михайло Питько. Тоді братство зробило ремонт в приборстві, встановили там всі комунікації. Перетерто було саму церкву та утеплено вікна, дозавершено іконостас, зроблено благоустрій території.Потім став Йосип Романів , який те ж чимало разом з братством долучився до життя нашої церкви, а зараз цю місію продовжує Іван Карвацький, який жертовно відноситься до своїх обов»язків, дяком був і на даний час є Михайло Флисник.»Кожен може помолитися у власній хаті, однак лише у спільноті, в церкві людина може вповні стати причасником любові, може відчути себе членом Тіла Христового.»,-каже п. Михайло.

А далі активно, впевнено зі знанням справи до розмови долучається секретар сільської радиГалина Садова, яка з ліричним трепетом, щедро ділиться своїми спогадами і мовить, що в травні місяці 2008 року було створено церковний хор. Регентом якого є Дробіт Степан.

Церква почитає святих за те , що вони на прикладі свого життя показали, як наслідуючи Христа, досягнути вічного життя.

Коли хор підхоплюючи спів Алилуя, всі учасники хору, парафіяни з»єднаються воєдино, це настільки одкровенно і чується широка гама тембру голосів хору. Слово «Алилуя» перекладається, як хваліте Господа, саме це хор виконує з радістю,гучною тональністю. Під час співу «Алилуя», священник тихенько читає молитви перед Євангелієм.

А зараз назвемо всі прізвища хористів, які кожної неділі і у свята урочисто , затамувавши подих по сходинках піднімаються на хори, ото ж називаємо всіх : Печер Володимир,Питько Михайло,Берещак Павло,Колодійчик Михайло,Малюга Ігор,Малюга Роман, Юськів Василь, Малюга Ольга, Стах Люба, Оленич Марія, Берещак Ярослава, Чорна Надія, Юськів Марія, Галайко Лариса,Питько Руслана, Малюга Романна, Клонцак Наталя, МалюгаОленка, Яричківска Наталя, Печер Леся, Садова Галина, Лаба Стефанія, Голяк Люба. Активними виконавцями хору були Корицькі Михайло і Галина.

Корицький Михайло за час, який відступила йому доля спішив до храму і у неділю, і у святкові дні, він спішив кожної хвилини робити комусь щось добре, адже любив своїх побратимів по хору, але…… однак спів і тепло цього хориста пам»ятають ті, хто знав, поважав і любив його, а зараз він пішов у небуття.
Щоб пересвідчитися і набратися сил, енергії, духу мені довелось побувати у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Коли споглядаємо на ікони , розписи, мозаїки, які зображають Ісуса Христа, Богородицю, Святих.

Увесь храм наповнений світлом, а далі звертаємо увагу на витвори Марії Копитко, Галини Малашняк-Ганушевської, Марії Козак –Оленич, Галини Садової та Віри Колбун-Михайляк , які своїми руками вишивали : фелони, фани, рушники, празничні ікони. Ми ніби читаємо історію Старого та Нового завітів, згадуємо їх та сповнюємось до них великою любов»ю.

У спогляданні ми не просто розглядаємо зображення, ми наповнюємось тим внутрішньо, чим жили ті, хто зображений на іконі.

Причастя має бути центром нашого життя. Божественна літургія є джерелом духовного християнства.

За період 1998-2006 роки, де сільським головою був Володимир Пристайко за кошти меценатів до храму було придбано чотири ікони апостоли , виписану художниками, зараз вони розташовані в іконостасі храму, а також світильники-бра, фелон.

Багато хто із жителів села долучився до цього,щоб наша церква сяяла, була гарною, наповненою божественним духом. На іконостасі бачимо великі ікони Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці, які придбали сім»я Михайла Питька та Пелещишина Романа, бачимо на стінах ікони Святих, які за спонсорували сім»я Малашняк Петра, Марії Козак-Оленич, Ярослава та Ольги Герчак, родини Гірських, родини Василя та Ганни Когутів та Андрія та Стефанії Грицанів.Долучались і діти з вертепу, і багато інших хто живе селом , переживає за нього, за його порядок і благоустрійвсюди, а найперш у храмі.

Настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці є отець Аскольд Мальчицький, який з 16 лютого 1997 року до парафіян нашого села промовляє слово Боже.

Божественна літургія найбільший дарунок Бога людям, найбільший скарб, який отримуємо від Нього, тому й маємо цінувати. Саме о.Аскольдом було з 26 травня по 2 червня 2013 року організовано в селі Конопниця Святі Місії. Яким чудовим і пам»ятним був і залишається для села цей час. Провадили для нас ці місії отець Мартин Хабурський, отець Ілля Сірук, сестри Тадея Довгунь та Рафаїла Чучман.

Хай ця розмова служить мешканцям та буде вказівником до глибокої зустрічі з Богом у Пресвятій Тройці.

Ідемо далі. Треба нагадати мешканцям, які оселились, в селі Конопниця знаходився пам»ятний Хрест. Цей Хрест був розміщений те ще з 1848 року, з часу скасування кріпацтва в Австро-Угорщині, а саме він знаходився на вулиці Івасюка ,зараз на приватній територіі Івана Рішко.

Кріс храму, новими моральними здобутками є декілька скульптур та фігур, що засвідчують про велику жертовність та духовність жителів села Конопниця, зокрема на вулиці Івасюка стоїть велична фігура Божої Матері, вирішена скульптором Посікірою Михайлом Михайловичем у надзвичайно цікавому ансамблі, яка надихає на чистоту думки посилає і додає сили морально-чистої сили і очищає добром, ласкою, додає віру , утверджує силу і одержимість кожного перехожого, який зупиниться на мить біля скульптури і роздумує над своїм буттям. А розташована ця скульптура в оселі Світлани Іванівни і її чоловіка Михайла Питька. Родина встановила скульптуру Матері Божої за власні кошти і 21 вересня 2005 року була посвячена о. Аскольдом Мальчицьким.

Відповідну ауру створюють фігура Матері Божої в оселі тепер сім»ї Троян, колись сім»ї Сич Парасковії, а також фігура Матері Божої , що виготовлена за кошти жителів села вулиць Полуботка та Івасюка частково і розміщена на розі вулиць Івасюка –Полуботка, благоустрій біля якої у 2007 році ,за кошти меценатів, зробила сільський голова С.Питько зі своїм депутатським корпусом.

Ми автори цієї книжки дякуємо усім людям, які зробили свої пожертвування для будівництва духовних скарбів, це і є історія майбутнім нащадкам.

Мешканці села Конопниця бережуть і примножують традиції і звичаї, які склались віками ініціаторами жителів, а також сільською радою і громадськістю у 1994 році була створена і вибудована символічна могила «Всім полеглим за волю і незалежність України».

До будівництва могили долучились такі жителі , як Мерцало Ярослав та Сич Парасковія. Праця людей була активною завдяки самовідданій праці, а також кожен долучився своїми внесками для побудови пам»ятних знаків, скульптур, фігур Божої Матері.

Бачимо на стіні школи стоїть Святий Миколай- помічник в тяжкі хвилини життя, подорожуючим , помічник найменшим –дітям. До нього всі кличемо: помолися, святителю Миколаю, Спасителеві всіх, дати мир світові і спасти душі наші”. У восьмій пісні канону утрені перенесення мощей читаємо: “Тобі дана велика влада від Бога, Миколаю, море тобі повинується, повітря слухає, народи покоряються, бачучи твої преславні чуда”.
За переказами колись там стояла Свята фігура та зверху висів дзвін.
2008 році сільський голова С.Питько разом зі своїм депутатським корпусом вирішила відновити минуле і встановила на те місце фігуру Святого Миколая та на літнього Миколая посвятили. Зараз Він оберігає наших дітей, що навчаються у школі , молодь , що приходить до Народного дому і просто подорожуючих.

Молодь, середнє покоління, люди похилого віку свято бережуть духовні скарби нашого села.

Особливо в святкові дні,а саме 24 серпня в День Незалежності біля символічної могили «Всім полеглим за волю і незалежність України» відправляється Панахида з процесією. Кожен мешканець старається ще і щераз поклонитьсь нашим героям, які полягли за нашу Вітчизну. Якось так склалось традиційно мешканці пам»ятають, що патріотизм починається з кожного зокрема і стараються примножувати усі зусилля, щоб кожне подвір»я було охайним, чистим, привабливим.

28/11/2014