Устрій

УСТРІЙ СЕЛА КОНОПНИЦЯ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ

Варто булоб повернутись до архівної згадки. Читальня села Конопниця має цікавий разом з тим складний шлях її розвитку. В архівних документах згадується, що в селі Конопниця не знали, як почати роботу читальні. Проголосили скласти позичкову касу із зібраних грошей. Кількість осіб становила то по 5 то по 7 чоловік, які ухвалили зібрати по кілька крейцерів. Одним словом, шукали шляхи створення каси і його доброго провідника.

У 1901 році з села Сопілка було надіслано із заявою до намісництва статут читальні Просвіта. Устатуті було вказано, що після Служби Божої, о 15.00 год, сходилося майже усе село до хати-читальні. Багато людей записувались до школи, а також було керівництво читальні.

Також у 1937 році у селі Конопниця була створена читальня. Люди сходились до неї по 3 рази на тиждень на голосні читання історії України та книжок про козацькі часи (так засвідчують архівні документи).

Із закінченням Другої світової війни (1945 рік) село Конопниця стало частиною Радянської України. Доля села Конопниця та їх мешканців була тривожною. Так як польське населення було змушене покинути свої оселі і виїхати до Польщі, натомість радянська влада заселяла українців-переселенців з Сянока, Лемківщини,Холмщини. Переселенці з Курник(Яворівський полігон) стали мешканцями у будинках, які вивільнились від польських сімей.

Повернемось до 1945 року, де активно почала діяти радянська влада. У нашому селі Конопниця були організовані загальні збори про устрій, а також ретельно обговорювались питання про перехід приватної власності у державну.

У цей період працювала Просвіта, організовувались хати-читальні. Наприклад, хата –читальня була організована у помешканні Скіряк Ганни Іванівни. У хаті- читальні, де збиралися люди 2 рази на тиждень , заслуговує уваги вчитель Баборикін Іван Іванович, який був посланий із східних теренів України для подолання неписьменності, для залучення мешканців до активної громадської роботи. Зокрема, слід згадати, як активістами читались книжки про радянський стиль життя, який набирав обертів у Західній Україні.

Варто згадати і інших активістів театрального дійства, де розучувались п’єси і ставились вистави. Зокрема старожили села і оповідають про постановку
“Наталки Полтавки”.

У 1949 році мешканцями села був організований схід-віче, де вирішили створити Конопницьку сільську раду. Першим повоєнним головою сільської ради був обраний Йосип Теодорович Стець. Сільський голова був місцевим жителем села, походив Йосиф Теодорович з селянської родини. Коріння його родини сягають до уродженців Мирослава Паньо.

Немає сумніву, що Йосип Стець надзвичайно цікава постать в українському суспільстві під час московсько-більшовицької окупації. Це був справжній патріот України у важкі часи її історії. На жаль, архіву Й.Т.Стеця, як такого нема. Залишилось по ньому в основному те, що Мирослав Паньо зберіг у пам’яті, все що знав про його долю, і власне пан Паньо допоміг авторам оповіді розповісти про спадщину Й.Стець.

Йосип Стець очолював у складний, буремний час посаду сільського голови с. Конопниця півторарічний термін. Здавалося б, що після таких страшних випробувань і поневірянь з боку тодішньої влади, російські розвідники вбили Й.Т.Стеця пострілом у серце через вхідні двері і в мить життя 7 січня 1947року зупинилось. Потім напишуть у газеті статтю “Червоні яблука” про Конопницького сільського голову. Такі важкі удари долі Бог,нарешті, нагородив Вільну Соборну незалежну Україну.

На той час, а це був 1951 рік у Галичині точилася запекла національна боротьба проти тоталітарного сталінського режиму. За свою щиру вдачу Йосип Стець , за відданість Вітчизні, за чесне ставлення до людей, він був улюблений усіма, надзвичайно співчутливим, розсудливим, порядним, чесним, справедливим.

Йосип Стець всіма шляхами прагнув до знань та освіти і в такому дусі прищеплював мешканцям села жадобу до знань і науки.
Членами сільської ради були Льода Йосиф-секретар, а членами виконкому Романович Михайло, Цап Надія. Новообраний виконком займався роз’яснювальною роботою про територію і землю, яка входила в наше село. Був чіткий перепис жителів села, в якому чітко вимальовувався склад мешканців. У селі переважало українське населення, оскільки велика кількість поляків були депортовані до Польщі.

Після розстрілу Й.Т.Стеця, який започаткував сільську раду в селі Конопниця продовжив головувати Леус Юрій Тимофійович, виходець із села Конопниця.
У 1949 році громада села на сільському Віче виділила кращих господарів Конопниці для створення управління по організації радянської влади із небагатьох мешканців села був створений і обраний виконком. Головою сільської ради призначають Леус Юрія Тимофійовича, а секретарем Льода Й.М., а членами Батейко М., Марчак І.,Дучак І.,Журавський І..Луців Ф., Цимбалко І., Труба І., Балущак М., Очерклевич В.,Боровець В.,Юсько Т.

На той час Леус Юрій Тимофійович повернувся з війни. Він був чоловік з життєвим досвідом, аналітичним мисленням. Юрій Тимофійович притягнув усіх, хто тільки його знав чи познайомився з ним ближче. Мав глибоку ерудицію, був товариським, щирим, доброзичливим, вмів розповідати цікаві історії, бувальщини з життя військової служби. Найхарактерніші риси характеру Леуса Ю.Т. запам’яталися його донькам: Ярославі , Стефанії, Ользі,Наталці.

Наведемо пряму мову доньки Ольги . Ось ,що вона мовить про батька. “Мій батько виявляв цікавість до всього нового, що відбувалося в суспільстві. Він був надзвичайно вишуканою за вдачею людиною, мудрою, впевненою , сильною у своїх вчинках, чесною, доброзичливою. Особливою поведінкою і високим інтелектом вмів переконати мешканців села у правоті тих чи інших вирішень”.

Заслуговує уваги те, що у селі Конопниця повоєнний період були жінки-вдови, багатодітні, чоловіки, яких загинули на війні. Леус Ю.Т. завжди допомагав їм, де треба було вмів відстояти їхні інтереси.

Село Конопниця у цей складний час, де надавались роз’яснення щодо утворення колгоспів, подолання неписьменності, були створені так звані “домашні школи”, де навчали старих людей читати і писати.

Ю.Т.Леус, як справжній патріот своєї Вітчизни, хотів бачити український народ грамотним, обізнаним у всіх сферах життя.

Мешканці села швидко зорієнтувалися, відчули в особі голови людину- проводиря, чесну, відповідальну, вимогливу до себе із розумінням до людей, який ставив інтереси громади вище своїх особистих.
20 серпня 1954 року Конопницька сільська рада депутатів трудящих на підставі Указу Президії ВерховноїУРСР була ліквідована, а її територія приєднана до Холодновідківської сільської ради. В серпні 1959 року разом територією Холодновідківської сільської ради було приєднано до Водянської сільської Ради.
На місці колишнього панського фільварку (маєтку) родини Дучаків створили колгосп. Сім’ю Дучаків було переселено на місці польського будинку Бочулі Войтика. Хата, де були поселені родина Дучаків, складалася з двох кімнат, кухні. Окремо стояла стодола на двох господарів. Сумно, але треба згадати трагедію, яка Івана Дучака привела в небуття через втрату маєтку.

У 1949 році на засіданні виконкому і в присутності мешканців села бригадиром колгоспу було обрано Палету Івана Гавриловича, а потім був Нагурський Євстахій.

Техніка в колгоспі появилася теж не зразу і тому ще довго тут жали на колгоспних полях серпами, косили косами та молотили зібраний урожай ціпами.

За рік важкої праці селяни отримували у колгоспі по 15-20 кг зерна.

У 50-х роках в с. Зимна Вода був заснований колгосп де входили села Конопниця,Білогорща, Холодновідка. Для запису в колгосп імені Ілліча запросили всіх жителів до клубу, аби вступати в колгосп. Тут їм давали ручки і папір. Мешканці писали заяви до колгоспу. Люди, які відмовлялися вступати в колгосп, їм погрожували виселенням в Сибір.

Центральна садиба колгоспу була у Зимній Воді. У 1957 році у Львівській області було створено студію телебачення і передавальний телецентр. Одночасно в нашому селі деякі мешканці мали можливість переглядати по телевізору інформаційні, художні програми, а також телевізійні вистави Львівських театрів і всієї України.

За період радянської влади мешканці села мали можливість користуватись такою сферою обслуговування: магазин, розташований в обійсті гр.. Солука, фельдшерський пункт, який надавав медичну допомогу пацієнтам села.Першим фельдшером села була Довгань Ніна Леонідівна, уродженка східних теренів України. Знаходився фельдшерський пункт в оселі Батейка Михайла. Санітаркою медпункту була Батейко Настя. Сторінки історії радянського періоду заслуговують уваги, а саме з періоду 1989-1991 роки. Це був період національного піднесення, а також можна сказати, початок розпаду радянського режиму. Слід зауважити, що багато мешканців нашого села, які мали працю у місті Львові, втрачали її. Адже державні підприємства в цей період зазнавали краху. Щоб підтримати людей і дати можливість виживати в скрутний час, в селі Конопниця на колгоспних полях виділялись ділянки для індивідуального господарювання та будівництва житла. У селі пожвавилась робота по відновленню традицій і звичаїв. Сільський клуб, в якому проводились різні заходи, які несли радянський характер дістав назву, Народний дім просвіти.
У 70-х роках розпочалось в нашому селі будівництво фельдшерсько –акушерського пункту, де на даний час снаходиться і бібліотека , і фельдшерсько-акушерський пункт і сільська рада села Конопниця.

СЕЛО КОНОПНИЦЯ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Радянська дійсність, її устрій, комуністична система, тоталітарна система залишалися в минулому.

Утвердження років незалежності, а саметреба згадати 1991 рік , Україна одержала незалежну державу. З цього періоду розпочалися розбудова і утвердження незалежності українського суспільства. Жителі Галичини і центральної України споконвіку прагнули до самостійності. Варто згадати мітинги, страйки, які відбувалися напередодні утворення самостійної держави. Процес становлення України проходив болісно, адже на його шляху і тернистий шлях, до рук господарів переходила приватна власність, можливість жити і розвиватися по-новому. Народ України, насамперед, утвердився тим, що мав право на виборність багатопартійної влади, відкрився доступ до засекречених архівів тодішньої влади.

Перед громадянами нашого села на хвилі загальнонародного піднесення були свої переваги і недоліки, які привели до деяких змін у суспільстві.

Треба зізнатись, що в складній ситуації мешканцям села потрібно вирішувати як громадські, так і особисті справи.
Першим сільським головою в Незалежній Україні був Андрій Михайлович Шмілик, який обіймав посаду голови сільської ради сіл Зимна Вода ,Лапаївка, Холодновідка та Конопниця, яка входила в склад сільської ради. Депутатами від села були Малашняк Петро іванович та Козак Василь Петрович,коли всього склад депутатський був в кількості 16 чоловік.За керуванням Шмілика А. велося багато робіт. Слід акцентувати, що в такий складний період праці із його ініціативи 58 мешканцям села були виділені ділянки під забудову індивідуальних помешкань, в цей час як жителям Зимної Води 313 ділянки як під забудову житлових будинків так і під ведення особистого селянського господарства 605 ділянок. Саме у цей час було виділено 64 гектари під 2000 садових і 14,9 гектарів під фермерське господарство, ділянок 10 ділянок у цей час було виділено ПП “Міст”, яке в свою чергу побудувало в нашому селі церкву.

Мабуть найбільш подяки заслуговує мешканканашого села Сич Парасковія Олексіївна за те,що немало зусиль приложила до будівництва храму Різдва Пресвятої Богородиці.
Почалась газифікація села Конопниця. Велику заслугу і подяку село виносить Малашняку Петру Івановичу,за його ініціативи, за його розробленням всіх належних документів, організацією роботи по проведенню газу, по закупленню труб, село 1 липня 1991 року, деякі з будинків, запалило газ, а вже в жовтні місяці було повністю газифіковано. Не можна не сказати і про Берещака Петра, Пристайка Володимира,Лісного Зеновія,Когута Василя,Козака Василя, Мерцало Мирослава, Малюги Івана, Герчака Ярослава і багатьох інших,дякуючи яким село було газифіковано.

Дякуючи Малюзі Івану Івановичу у 1993 році було організовано , розроблено всі належні документи і проведено в селі телефон. 31- АТС запрацювала в селі. Знову , майже тіж ,які жили душею села , які дехто до останнього свого дня переживав , яким буде наше село в майбутньому для наших дітей ,для наших онуків, приклались до цієї далеко не малої на цей час справи.

Немало важливим є те, що в селі відвели та облагородили територію під сільське кладовище, та 15 січня 1994 року вже було перше поховання.

У 1993 році 15 листопада було створено ініціативну групу в селі Конопниця ,у яку входили : Сич П.О.,Мерцало Х.М., Герчак М.М., Герчак Я.М., Марко С.М.,Малашняк П.І., Козак В.П.Дякуючи ініціативі, підказці, організації Герегу Івану Дмитровичу –жителю села,дякуючи Кривошею Анатолію Пилиповичу, на цей час обіймав посаду1-го помічника голови обласної адміністрації,зараз депутат сільської ради, житель села, почалась процедура створення сільської ради.

19 жовтня 1994 році ІІ сесія Львівської обласної ради прийняла ухвалу за №20 “Про питання адміністративно-територіального устрою окремих населених пунктів Львівської області”. Саме на підставі цієї ухвали було знову створено Конопницьку сільську раду з центром в с.Конопниця, а с.Конопниця вилучено з підпорядкування від Зимноводівської сільської ради.
За рішенням Верховної Ради , було призначено проведення виборів у с.Конопниця ( та інших населених пунктах Львівської області).
На 5 лютого 1995 року було призначено вибори сільського голови новоствореної Конопницької сільської ради, а вже 15 лютого 1995 року відбулась перша організаційна сесія Конопницької сільської ради другого демократичного скликання. Сесія визнала повноваження голови сільської ради Сич Параскевії Олексіївни, обраної на виборах 5 лютого 1995 року, а також повноваження депутатів по 5-ти виборчих округах. На сесії було створено виконавчий комітет Конопницької сільської ради, обрано секретаря сільської ради.
Під керівництвом Сич П. в селі Конопниця розпочалася нова інфраструктура села.

Під час господарювання Сич Парасковії було вирішено разом з депутатським корпусом -Герчак Я. М., Малюга І. І.,Когут В.Г., Юськів В.І.,Оленич М.І. , виконавчим комітетом- Козак В.П.,Бучан Д.В.,Мерцало Я.Ю.,Берещак П.В. та секретарем сільської ради Надією Михайлівною Батейко – ряд важливих робіт , а саме:

Насамперед треба виділити, що саме під її керівництвом, контролем і переживанням велось будівництво храму Різдва Пресвятої Богородиці;
Виділено земельну ділянку під очисні споруди “АКВАКОН”;
Розпочалась активна приватизація присадибних ділянок і ділянок під ведення особистого селянського господарства,яка за її головуванням майже 100% пройшла по нашому селу;
Виділялись земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в селі Конопниця в районі вулиці Дорошенка;
За її ініціативи та за зібрані кошти мешканців вулиць частково Івасюка, М.Конопницької та найбільш вулиці Полуботка було збудовано фігурку Матері Божої,що на розі вулиці Івасюка-Полуботка;
Було побудовано фігурку Матері Божої на вулиці Лесі Українки.
Було розроблено схему генерального плану села Конопниця

29 березня 1998 року проводились вибори депутатів та сільського голови 3-го демократичного скликання. Перша сесія відбулася 12 квітня 1998 року. 31 березня 2002 року проводились вибори депутатів та сільського голови 4-го демократичного скликання. Впродовж двох скликань, з 1998 по 2006 роки сільську раду очолював Пристайко Володимир Іванович.

Вже з перших днів роботи сільського голови здійснювався благоустрій придорожньої смуги;
Було розпочато вирішення з депутатами і громадою села щодо зміни меж населеного пункту села;
Розроблялися квартали і надавались жителям села ділянки під забудову;
Перекрито будівлю даху сільської ради;
Встановлено котел в приміщенні сільської ради
Добудовано ганок до сільської ради ;
Загороджено частково територію Народного дому;
Влаштовано дитячі майданчики ( по вул.Полуботка і на території школи);
Спортивний майданчик;
Представниками депутатського корпусу села, а саме : Чорна М.М.,Юсько М.М.,Сабадаш М.І.,Стенюх З.М., Панахид М.І. ,Колодійчик М.І.,Голобородько О.А., Устяк І.С., Питько М.Д.,Оленич А.М., Пелех Н.М., Голяк М.О., Максимець М.І., Байцар О.М., Голянко А.Р. та виконавчим комітетом Козак П.В., Бедрило М.І., Когут В.Г., Юсько Б.М, Юськів М.В., Оленич М.І. – 2-е скликання та депутатами; Садова Г.М. Чміль В.І., Герчак Я.М., Малашняк П.І., Лісний О.З., Когут О.В., Лаба С.О., Питько М.Д., Берещак П.В., Труба В.П., Дорош О.В., Руснак В.М., Оленич А.М., Романів Г.Я., Барчак І.М. та виконавчим комітетом Бедрило М.І., Козак П.В.,Когут В.Г..Максимець М.І., Юсько С.М., Юськів М.В.- ІІІ скликання сільської ради, за кошти меценатів придбано фелон, світильники-бра, чотири ікони нові ( апостоли), розписані художниками, які розташовані на іконостасі нашого храму, здійснювались поточні ремонти а Народному домі, фельдшерсько-акушерському пункті, сільській раді
сільській раді та ФАПі замінено старі вікна та двері на нові;

Найбільш яскравою сторінкою в історії села Конопниця було п’яте демократичне скликанняз 2006 по 2010 роки., вибори якого відбулись 26 березня 2006 року, де головою сільської ради було обрано Питько Світлану Іванівну і депутатами – Садову Г.М.,Чорного І.Я., Єлейко М.Й., Мерцало Л.Л., Малюгу І.І., Колодійчик М.І., Сич Я.В., Питько М.Д., Клонцак Ю.Ф., Пелещишин І.К., Качмарик Р.С., Юраш В.О., Кузьмяк М.Я., Яхимець О.Т., Романів Г.Я. і виконавчий комітет Малашняк О.П., Пристайко В.І.,Печер Л.П., Мисак Л.Б., Малюга Р.І., Морду П.Р., Когут Г.Т., Панахид М.І.,Мурдза П.М..Ось яке враження справила Світлана Іванівна на творчу групу: між нами склалась атмосфера взаємодовіри. Сприяли тому, і відкритий погляд, що аж світився внутрішньою добротою, і її манерами вислову і гарна мова , і лагідна усмішка.
Ми розмовляли про всяке, відверто розповідали одне одному про свої набутки у роботі, ділилися думками з приводу роботи у сільській раді. Нам імпонувала її неабияка обізнаність з селом, турботами мешканців. Нитку розмови час від часу ми доповнювали одне одного, або розпитували про давніх старожилів. Зі слів п.Світлани: “я ніколи не думала,що буду сільським головою, працювала собі у Львівському національному університеті ім.. І.Франка, потім захворіла та померає моя мама, тоді хворіє мама мого чоловіка, і ми беремо її до себе жити, тоді хворіє і помирає мій батько, змушена була бути по ближче до дому, пішла працювати у сільську бібліотеку, і тут в останні дні подання документів до виборчої комісії надумала та й подала документи. Згадую яка я була вдячна за довіру висловлену мені жителями села. Я завжди жила селом, я надзвичайно його любила і ніколи не соромилась ,казати що проживаю в селі. Я пам’ятаю усі сільські зібрання попередніх голів сільської ради, виступи там присутніх людей ,які надзвичайно переживали за наше село, і ті ж жителі надалі переживають за село, а не думають як лишень взяти від нього”.

Враження від першої зустрічі склались неабиякі: Питько Світлана Іванівна за час каденції зробила наступне:
Виготовила детальні плани територій;
Провела освітлення вулиць Городоцької, Івасюка, Полуботка (замінено на нову), Озерної, Сковороди, Вишенського.
Проведено поточний ремонт асфальтування вулиць Івасюка, Полуботка
Частковий ремонт вулиці Дорошенка , Степана Бандери та М.КонопницькоЇ;
Були виготовлені технічні умови на газифікацію храму Різдва Пресвятої Богородиці;
Встановлення керамічної плитки за кошти меценатів для підлоги у храмі;
Здійснено ремонт фельдшерсько-акушерського пункту , сільської ради, бібліотеки із заміною підлоги та кабелів на світло;
Здійснено ремонт Народного дому , покладено паркет, зроблено нову сцену,
Придбано двері та надано і іншу допомогу по ремонту школи;
Виготовлено державний акт на постійне користування на громаду під будівництво школи-саду;
Встановлено і придбано комп’ютери в сільську раду, проведено інтернет, відрито електронну пошту,
Встановлено веб сторінку сільської ради;
Придбано до сільської ради та Народного дому телевізори;
З допомогою сесії Львівської обласної ради, змінено межі населеного пункту,
Замінено за кошти меценатів покрівлю школи;
Здійснено ландшафтну забудову благоустрою цвинтару, а також дорогу до цвинтару;
Встановлено ковану браму на цвинтарі за кошти чуйного і доброго жертводавця, жителя села Івана Труби.
Головою сільської ради Питько Світланою Іванівною та секретарем Садовою Галиною Миколаївною, а також депутатами села постійно ведеться роз’яснювальна робота, щодо дотримання в належному стані дачні ділянки, які розташовані на великій території села , а саме 64 гектари займають у нашому селі дачі.

Готуючи матеріали цієї книжки, ми розмовляли з багатьма людьми, зокрема нам організувала Світлана Іванівна Питько і Галина Миколаївна Садова зворушливу зустріч із старожилом села Конопниця Мирославом Паньо. І хоч пройшло вже багато років, мені важко повірити, що я відновлюю в пам’яті моєї юності ті буремні дні і все достеменно згадую,- каже пан Мирослав Паньо.

На всіх, які були присутні при розмові цієї доброї, виваженої і розумної людини Мирослава Паньо, він склав неабияке враження. Пан Мирослав цікаво розповідав що, де і коли відбувалося.
І тут Світлана Іванівна та Галина Миколаївна, з життєвим досвідом , аналітичним мисленням, практичністю виявляють цікавість до всього сказаного, надзвичайного.
Давайте далі зануримось у працю наших односельчан.
Протягом наступного скликання за 2010 рік по теперішній час було обрано головою сільської ради Питько С.І та секретарем – Садову Г.М.,а депутатським корпусом цього шостого демократичного скликання є:Оленич В.В.,Кміть І.А.,Малашняк А.Б.,МерцалоЛ.Л.,Малюга І.І., Колодійчик М.І.,Манишин Г.М., Питько М.Д., Садова Г.М.,Кривошей А.П.,Морда Р.П.,Качмарик Р.С., Болюх Р.З., Кузьмяк Я.П., Семків М.М.,Мисак О.М.. Саме завдяки активній позиції голови сільської ради та депутатів було
Виготовлено право власності на будівлі сільської ради та Народного дому;
Встановлено газовий котел в приміщенні сільської ради;
За кошти меценатів збудовано дзвіницю біля храму нашого села;
За кошти мецената Барщовського Тараса Ярославовича і ініціативи С.Питько та депутатського корпусу,перекрито дзвіницю нашого села та зроблено фасад за кошти Строцького Р.Є.
Організовано централізований вивіз твердих побутових відходів;
Здійснюються поточні ремонти доріг;
Замінено на новий трасформатор подачі електроенергії на вулиці Городоцьку , Івасюка ,Дорошенка;
За кошти вуличного комітету “Світлячок” , збудовано новий трасформатор подачі електроенергії на вулиці Степана Бандери, збудовано нове ГРП;
Збудовано дитячий майданчик ,що біля нашого храму в центрі села, планується будівництво і відновлення дитячого майданчику на вулиці Полуботка.

Першого червня 2012 року люди з транспорантами “вимагаємо встановлення світлофара” , домоглись встановлення світлофора, що по вулиці Городоцькій.
Посаджено багато дерев: туй, ялинок на території села.

Сільський голова злагоджено працює із своїм депутатським колективом, тому проводяться спільні роботи, такі як чистка придорожніх смуг,благоустрій кладовища.Де хочеться відзначити самих активних, самих трудолюбивих депутатів Колодійчика Михайла, Малюгу Ігоря, Качмарика Романа, Болюха Романа, Питька Михайла, Мисака Олега, Кузьмяка Ярослава, Мерцало Лілю, які ніколи не відмовлять в допомозі, завжди підкажуть хороші і праведні ідеї. Живуть селом і переживають за його майбутнє.

Колектив сільської ради добре співпрацює з районною радою, адміністрацією і всіма районними організаціями, з районним депутатом Печером Володимиром Михайловичем, з допомогою якого було саме замінено трансфоматор на вулиці Івасюка, встановлено світлофор. Переживання за село,за його життя, на даний час діючого депутата районної ради була і раніш не будучи ще депутатом.. Він чимало прикладався до ремонту школи нашого села, з його ініціативи було створено хор нашого храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Виконавчий комітет шостого демократичного скликання (2010-2014рр.) – Питько С.І.,Садова Г.М.,Козак М.М.,Балущак А.І.,Печер Л.М.,Малашняк С.Ф.,Малюга Р.І. Юськів М.В.,Когут М.В. – поставили перед собою вагомі плани і роблять все від них залежне, щоб виношені і вимріяні плани найшвидше і ґрунтовно втілити у життя.

Через село Конопниця проходить головна міжнародна траса, яка сполучає місто Львів з Європою. З метою попередження нещасних випадків на трасі при переходах в невстановленому місці депутатський корпус та виконавчий комітет має в планах звернутись до Львівавтодору ,до обласної ради про встановлення на трасі, як по всій Європі, огорожі для безпеки жителів та дітей, огорожі шумопоглинаючої та для безпеки .

А на останок підводячи підсумок про що йшлася мова, про шосте демократичне скликання, зроблено чимало, але в планах керівництва сільської ради є ще багато цікавих задумів, пошуків, планів, які хоче сьогоднішня рада ще втілити в життя разом із своєю громадою села Конопниця. “Дав би Бог здоров’я усій громаді, миру і добра, стабільності і дружності – і все в нас вийде, все получиться на краще. Бо ми дуже любимо своє село, і хочемо, щоб воно і надалі процвітало і тішило душу кожного з нас. Більше б було можливості надано місцевому самоврядуванню, то маємо багато обов’язків та мало прав. І головне стабільність, тверді закони , стала влада, а то за мого керування відбулось багато виборів, відповідно мінялись чотири рази голови адміністрацій, що ,звичайно, впливає на роботу, бо кожен керівник вимагає по-своєму. Основне здоров’я кожного, світлий розум і мислення, і духовності кожному з нас – і все ми подолаємо.” – каже С.Питько.

28/11/2014