Жителі

ГОЛОВНИЙ СКАРБ СЕЛА – ЙОГО ЖИТЕЛІ

Історія – це роман, автором якого є народ. Титульну сторінку свого буття село Сопілка-Конопниця, згадано і написано ще у 14 столітті (приблизно 1370 рік). Мешканці села Конопниця живуть не тільки минулим,а й творять нову історію, заглядаючи у майбутнє.

Сьогодні Конопниця перлина, яка розташована поблизу Львова. Старожили і теперішні господарі пишаються красою нашого села, його неповторними новими оселями із сучасними ландшафтами, мальовничими краєвидами і впорядкованими подвір’ями кожного мешканця села.

Головний скарб села – це його жителі, працьовиті люди, які всупереч усім труднощам, примножують честь села, дбають про його могутність.

“Ми прагнемо, – каже голова сільської ради Світлана Питько, – щоб наше село Сопілка- Конопниця ставало затишною домівкою і джерелом достатку для своїх мешканців, партнером для ділових людей, щирим господарем для гостей.”

Кожен житель села розуміє, що Україна починається з кожного зокрема, з наших бажань, з роботи у своїй оселі, у своєму селі, у своїй державі. Автори цієї оповіді закликають усіх мешканців : давайте будемо конкретною працею прикрашати село, починаючи від свого порога, від своєї вулиці. Прикладаючи власні сили, ми усі разом зможемо зробити наше село, оселю, подвір”я, а в подальшому нашу державу достатньою, могутньою , багатою, з високим рівнем проживання. Для того, щоб мешканці села жили у гідних умовах, розробляється план соціально-економічного та культурного розвитку села. Основні плани, які були вже реалізовані: це було конкурси танцювальні при керівництві танцювальним гуртком Рубахою Галиною Миронівною, це залучення до виїздних конкурсів хорового колективу, це будівництво дитячого майданчику, облаштування футбольного майданчика, це сприяння нормальній роботі двох продуктових магазинів, це спрощення системи оплати за газ, комунальні послуги.

Ідучи селом, милує око суттєво покращилася екологічна ситуація. Адже деякі оселі обладнані відповідною сучасною інфраструктурою, надзвичайно вишуканими оазисами і власними скверами – подвір”я.

Треба поділитися секретами, які нам розповідають пошепки і депутати, і працівники культури, плануються будувати дороги з твердим покриттям біля заможних осель і не тільки, плануються і пішохідні доріжки. Адже мовлять жителі села, що з року в рік транспортний потік зростає.

Також є бажання і розроблений план щодо будівництва школи-саду на 100 дітей. Планується розшири , а можливо і побудувати нові очисні споруди, теж розроблений проект. Будівництво вищезгаданих об”єктів планувалось здійснити ще у 2009 -2010 роках, та вплинула економіка країни в цілому, кризовий час тепер.

Село Конопниця за своєю забудовою щільне з обмеженою територією, власне керівництво села дбає про рекреаційні зони, котрим сьогодні є ліс. Неодноразово прибиралась територія лісу депутатським корпусом, просто жителями села , чистилось джерело, що протікає у нас , у лісі “Кам’янка”. Хотілось би відзначити ініціатора Омельяна Михайла, який не аби як приклався до цього. Молодь , яка мріє на галявинці “Кам’янка” збудувати альтанки для відпочинку і вже почали свій задум. Звичайно хочеться кращого стану нашого лісу, що зі сторони дач і ,щоб жителі Львова, які приїжджають на територію села, на свої дачі відпочивати , ставились бережніше до природи, до нашого лісу.

Хотілось би, як владі села, так і молоді, та й жителям, які переживають за село, краще обладнати футбольне поле,що по вулиці Городоцькій. Облаштувати лавками, роздягальнею, підвести воду, зробити сцену, поставили кращі ворота. Плануємо по вулиці Лесі Українки облаштувати тенісний корт. Цей проект виношується в керівників села та депутатів . Громадськість села спільно із місцевою владою напрацьовують відповідні проекти, думаємо, що це з Божою допомогою буде реалізовано в життя.

Також заслуговує уваги і дискусії питання щодо обладнання символічної могили “Всім полеглим за волю і незалежність України”. У 2013 році з допомогою мецената , було посаджено квіти, вічнозелені кущі, облагороджено символічну могилу. Хочеться встановити лавки, щоб кожен мешканець села міг би прийти віддати низький уклін нашим героям борцям за волю України, які віддали своє життя за Вітчизну. Надіємось, що наші плани збудуться. Враховуючи обмежені можливості місцевої ради, варто усім не байдужим долучитися до благоустрою свого рідного села.

Розмовляючи із громадкістю, керівництвом села, всі в один голос вболівають за майбутнє села Конопниця. Голова сільської ради мовить, що розвиток села можливий за рахунок поповнення бюджету держави, бюджету села, напевно в першу чергу від податків від підприємницької діяльності. Депутати села, учителі, керівництво, громадкість у цьому напрямку робить певні кроки.

Далі роздуми керівництва села.

Все передбачити і спланувати складно, саме життя вносить свої корективи. Вносить непередбачувані ситуації, які треба втілювати у життя.

Зараз у перспективах розвитку села є те, що ми Вам розповіли. На майбутнє важко передбачити всі нюанси життєвих ситуацій, адже йдуть інші погляди, інші вимоги.
Радимо заглядайте у майбутнє, плануйте у свій час стосовно трьох граней життя : здоров’я, відносини і багатство. Реалізація місії робить людину щасливою. Адже ви є активні мешканці свого села, залишайте по собі добру пам’ять.
Важкий час зараз у нашій незалежній Україні. Тому що в напружених обставинах останнього часу, у багатьох сім’ях, у багатьох дружніх відносинах виникали дуже складні ситуації, коли близькі люди опинялися з різних сторін барикад. Люди мимоволі ставали занадто політизованими. Виникали ситуації, коли вчинки близьких сприймалися , як зрада, і багато хто таке відчув.
Такі часи…

Часто вододіл проходив і проходить через душі людські. Проходить нестерпно боляче. За короткий проміжок часу в людей змінилися пріоритети. За короткий термін ми пережили й переживаємо великі історичні події. Ці грандіозні події відображаються в наших душах. А душа людська дуже крихка.
Адже душа людська все одно крихка, навіть якщо дух сильний.
Що ж робити? Як бути? Як пробачити?..

Часом нелегко. Іноді просто неможливо вибачити, по собі знаю. Але мова не йде про те, щоби пробачити злочинців і злочини. Мова йде про те, щоб пробачити й зрозуміти всілякі причини своїх близьких, які у важку хвилину не стали поруч із тобою, які не розділили з тобою твої цінності, твого болю. Чому і як же ми можемо пробачити? Адже кожен із нас також потребує прощення. Адже є протилежний погляд на речі.
Христос тому й народився. Всемогутній Бог народився дитиною в хліву. Народився, як досконала людина, як усяка дитина, яку мати народжує. Народився, щоб пройти земне життя, щоби дізнатися й перенести всі: болі й страждання людські. Він тоді вже знав і пережив усі страждання, які ми можемо переживати.

Будучи Богом і Людиною, Він віддав своє життя заради того, щоб ми були прощені, заради того, щоб ми були врятовані. Натомість, Він попросив тільки одне – щоб ми пробачили один одного. Ось заради немовляти Ісуса, заради замученого, розіп’ятого й воскреслого Христа, заради тієї Його любові, тієї милосердної любові, яку Він не перестає проявляти до кожного з нас – розуміємо ми це чи не розуміємо, усе одне, у найважчу хвилину ми звертаємося до Нього, до Його милосердя – так от, заради цієї любові й цією любов’ю будемо прощати всі один одного, щоб із чистою душею в майбутньому будувати нашу державу. Адже пройдуть ці важкі часи.

Будемо писати картини, знімати фільми, будемо створювати самі себе. Хотів проявити моє захоплення і підтримку тим мужнім людям, які сьогодні виходять на майдани у Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Харкові, Одесі та в інших містах. Вийшли сказати, що вони не хочуть, коли в цих містах і по всій країні відбувається свавілля, безчинство влади. Висловлюю підтримку й солідарність із цими людьми. І якщо буде потреба, поїдемо туди, до них, і станемо разом із ними. Я закликаю усіх люблячи нашу Україну людей, вийти й стати поруч із цими достойними людьми, підтримати їх, підтримати всіх нас.
Підтримайте нашу, вашу гідність!

…Ось хотів я про все це написати, але душа заспівала про прощення. І продовжую, звертаючись до тих нечисленних людей, які стоять у цих містах. Стійте, тримайтеся! І дуже скоро багато хто приєднається до вас. У нас іншого виходу немає. У нас іншого вибору немає.

Ми повинні прибрати весь непотріб, що нас оточує, і почати жити, як нормальні люди в нормальній, єдиній, європейській країні. В ці скорботні й трагічні дні звертаюсь до всіх Вас з переповненим серця жалем, суму і болем! Дуже прикро, що через брак молитви, віри і дотримання Заповідей Божих наша Батьківщина скроплюється кров’ю наших побратимів! Дуже шкода, що через ненажерливість політиків простий народ прощається зі своїм життям…..! Пам’ятаймо, що ми єдині! Ми діти одного Бога! Наше завдання через посилену молитву й дотримання заповіді “Не вбий” та “Люби ближнього” зберігати спокій та зберегти людські життя! Господь послав нам важкі випробування, щоб ми довели, що ми достойні своєї Батьківщини! Вірю, що не одмінно дуже скоро все завершиться, але в наших серцях пам’ять про загиблих Героїв України залишиться на завжди!

Ось і наша оповідь завершується,дякуємо усім за все, що Ви зробили на благо нашого села Сопілка-Конопниця. Зичимо кожній родині міцного здоров’я, людського щастя, затишку, впевненості і процвітання. Прочитавши цю книгу, варто, щоб мешканці села розповіли про своє бачення і свої пропозиції щодо майбутнього нашого краю. Нехай міцне здоров’я, прекрасні взаємовідносини і величезне багатствозавжди супроводжують Вас, шановні краяни, впродовж усього Вашого щасливого земного життя!

28/11/2014